СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ
Соціальний захист працівників.
В процесі трудової діяльності, в результаті впливу шкідливих виробничих факторів або через особисту необережність, з працівниками стаються нещасні випадки або гострі професійні захворювання. Поняття нещасний випадок визначено чинним законодавством — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, які призвели до втрати ним працездатності на один робочий день чи більше або є необхідність переведення його на легшу роботу.
Стаття 43 Конституції України гарантує всім громадянам право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Реалізацію цього права забезпечує Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон). Згідно Закону, всі працівники, які працюють на умовах трудового договору, є застрахованими у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві. Тобто, у разі коли з працівником стався нещасний випадок на виробництві або він тимчасово втратив працездатність через загальне захворювання, він має право на страхові виплати та соціальні послуги. Стаття 8 Закону зобов’язує роботодавця інформувати про кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання. У разі несвоєчасного повідомлення про факт настання нещасного випадку передбачено адміністративну відповідальність.
До 01 січня 2023 року страхові виплати та соціальні послуги працівникам надавались Фондом соціального страхування України. З 01 січня, згідно закону України № 2620-ІХ від 21.09.2022 року, Фонд соціального страхування України було ліквідовано шляхом приєднання його до Пенсійного фонду України, який перебрав на себе всі повноваження щодо соціального захисту та здійснення страхових виплат.
Пенсійний фонд України проводить виплати за такими напрямками:
- допомога по тимчасовій непрацездатності;
- допомога по вагітності і пологах;
- допомога на поховання;
- страхові виплати у зв’язку із нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням.
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 або акт розслідування професійного захворювання за формою П-4.
Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань регламентується “Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”, затвердженого постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 (далі - Порядок). Згідно п. 6 Порядку заклад охорони здоров’я зобов’язаний невідкладно передати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві згідно з додатком 1:
- підприємству, де працює потерпілий;
- територіальному органу Держпраці за місцем настання нещасного випадку;
- територіальному органу ПФУ за місцем настання нещасного випадку.
Заклад охорони здоров’я повинен провести необхідні дослідження для визначення наявності в організмі потерпілого алкоголю і визначити ступінь сп’яніння, а також, протягом доби після отримання запиту від роботодавця чи голови комісії з розслідування нещасного випадку надає довідку із зазначенням діагнозу та його коду, висновок про ступінь тяжкості травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року).
Роботодавець, отримавши екстрене повідомлення від закладу охорони здоров’я, зобов’язаний протягом доби по телефону та не пізніше наступного робочого дня на паперовому носії надати повідомлення згідно з додатком 2 Порядку:
територіальному органу Держпраці;
територіальному огляду ПФУ;
керівникові первинної організації профспілки;
уповноваженому органу чи наглядовій раді підприємства (у раз її утворення)
Повідомлення надсилається за місцем настання нещасного випадку (крім випадків, які стались під час руху транспортних засобів — за місцем реєстрації підприємства).
Нещасні випадки із смертельним наслідком, групові нещасні випадки, а також ті, що спричинили тяжкі наслідки підлягають спеціальному розслідуванню — головою комісії в даному випадку призначається посадова особа територіального органу Держпраці. У разі отримання від Держпраці письмового доручення, нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки можуть розслідуватись комісією підприємства.
Після закінчення розслідування нещасного випадку або гострого професійного захворювання комісія складає акти відповідної форми, у кількості, визначеній за її рішенням та надає один примірник такого акта потерпілому, який дає йому право на отримання страхових виплат та забезпечення соціальними послугами згідно чинного законодавства.
Головний спеціаліст Відділу профілактики
та розслідування нещасних випадків Головного
управління ПФУ у Вінницькій області Сотніков Р. І
.
