ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ДОРОГУ ЗАХИСНИКА
Біль, який не вщухає: війтівчани прощалися з полеглим Героєм
Громада схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню дорогу Миколу Петровича СИСАКА. Людина винятково мирної професії, будівельник із золотими руками, турботливий чоловік і люблячий батько — він став на захист України й віддав за неї найдорожче.
Його життєвий шлях розпочався 18 квітня 1977 року в селі Дашківці на Хмельниччині. Потім була служба в ЗСУ, переїзд на Вінниччину та одруження. Разом із дружиною вони оселилися у Війтівцях. Микола був справжнім господарем: працьовитим, чуйним, завжди готовим прийти на допомогу старості села чи сусідам.
18 березня цього року його мобілізували. Воював на важкому Запорізькому напрямку у складі 118 ОМБр.
6 травня під час виконання бойового завдання захисник отримав важке поранення в груди. Лікарі у реанімації робили все можливе, але поранення виявилося смертельним. Того ж вечора серце воїна зупинилося.
Найбільша трагедія — це осиротіла родина. Без чоловіка лишилася дружина Наталія, а без батька — 11-річний син Назарчик. Батьківська любов встигла наздогнати сина в останній день: саме у день смерті Миколи «Нова пошта» доставила електротрицикл, який тато встиг придбати, щоб порадувати дитину... Тепер цей подарунок стане для хлопчика символом останнього батьківського тепла.
Прощання з бійцем відбулося за участі священників українських церков, старости села Петра Канішева та односельців, військових , жителів с. Велика Стадниця, які прийшли віддати шану Герою.
Йому б ще жити й жити, бачити, як росте син, але жорстока війна перекреслила все. Розділяємо цей невимовний біль із родиною та побратимами Миколи Петровича.
Світла, благословенна пам'ять нашому Захиснику!
