ГРОМАДА ЗУСТРІЧАЛА ГЕРОЯ
Сьогодні громада зустрічала ще одного загиблого Захисника України, гідного сина громади, жителя с. Лукашівка,
Миколу Миколайовича ПЕЧОЛАТА.
Траурний мітинг біля Тризуба відкрив міський голова Віктор Бичков.
-Нестерпний біль огортає, коли додому повертаються молоді, сильні і відважні земляки, народжені у вільній незалежній Україні, вбитими.
Печолат Микола Миколайович народився 11 березня 1989 року в селі Лукашівка. Тут пройшли його дитячі роки. По закінченні 9 класів вступив до Зозівського аграрного ліцею. Здобув спеціальність механізатора. Відслужив строкову військову службу. Після демобілізації працював будівельником у різних містах України. Мав золоті руки, плани на майбутнє життя і мрії.
Був добрим , щирим, подільчивим братом, товаришем, сусідом. Для матері - Світлани Миколаївни- опорою та надією.
З перших днів широкомасштабної війни, з 24.02. 2022 року добровольцемстав на захист суверенітету та незалежності України.
Стрілець-помічник гранатометника служив у складі 46 ДШВ І-ої аеромобільної бригади. Проявляв відвагу і сміливість в боях. Останнє місце дислокації-Донеччина.
27 травня 2025 року не повернувся із завдання і з того часу вважався зниклим безвісти.
9 довгих місяців очікування, надії та сподівань для матері, рідних.
Страшна правда болем врізалася в серця рідних, всіх, хто чекав, вірив, напередодні його дня народження. Вірний військовій Присязі , проявивши стійкість та мужність у бою, Печолат Микола Миколайович загинув у районі н.п. Андріївка Волноваського р-ну, Донецької обл. 27 травня 2025 року.
Міський голова висловив щирі співчуття матері Світлані Миколаївні, дружині, Марині Миколаївні, брату Олегу.
Разом із побратимами супроводжував бійця дорогою додому військовий капелан Олег Заболотний. Від імені командування він висловив глибоку вдячність матері за виховання сина , співчуття всій родині і закликав тил до єдності. Лише в єдності сила, це добре знають захисники на передовій.
-Боєць був у самому пеклі війни і, вражений ворожою зброєю, упав... Та не впала його зброя, її підхопив інший боєць, який продовжить його справу!
Багато чого він не встиг в житті, але встиг прийняти правильне рішення, йдучи на захист Батьківщини, всім довів, що він справжній чоловік, патріот. Тепер ми знаємо, що він Герой.
Далі траурний кортеж вирушив до рідного села , до дому, де народився, мужнів і мріяв Микола Печолат.
Священники українських церков вершили чин похорону.
На сільському цвинтарі теплими спогадами про захисника поділилась староста села Лариса Вінничук, в минулому перша вчителька Героя. Вона теж причетна до виховання учня справжнім патріотом. Гарні слова про учня сказав директор школи Віталій Муравський, сусідка , голова ветеранської Ради Липовеччини, Валентина Левкович, військовий капелан Олег Заболотний.
Хоронили бійця з військовими почестями. Жовто-синій прапор, символ держави, за яку віддав життя син , військовий вручив матері, Світлані Миколаївні. Капелан передав їй також прапор 1 аеромобільної дивізії Збройних Сил України та берет.
Над селом пролунав триразовий салют.
Вічна пам’ять і слава Герою!
