Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА, НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА !
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Сьогодні, у Національний день молитви,на площі Героїв Майдану відбувся мітинг, що завершився спільною молитвою липівчан за Україну.
Чотири роки тому, ранок 24 лютого для кожного мав звук вибухів, а для нашої громади став початком нескінченних втрат.
24 лютого — це не просто дата.
Це день, який розділив життя на «до» і «після».
День, що залишив незагойну рану у серці кожного українця.
У кожного вона своя і болить по-різному.
Цей день, 24 лютого, триває досі. Чотири роки болю, втрат, боротьби, стійкості та віри.
За ці роки 104 гідних сини Липовеччини не повернулися з поля бою живими, віддавши найдорожче-життя.
78 перебувають між небом і землею, даючи своїм рідним, усій громаді, надію на повернення.
- Історія першого дня війни — це частина літопису стійкості українців. Ворожий задум взяти Україну за кілька днів не вдався. Попереду ще багато викликів. Ми знаємо, що боротьба триває, і нам ще буде важко, але знаємо точно-не буде соромно, бо ми робимо все можливе. Наше завдання сьогодні - бути єдиними в боротьбі.
Україна є, Україна бореться і Україна обов'язково буде!
Віримо! Слава Україні! - зазначив у виступі міський голова Віктор Бичков.
До Тризуба та Стели Пам"яті несли квіти, із вдячністю, шаною й скорботою схиляли голови перед світлою пам"яттю наших загиблих у війні земляків-Захисників...
Священники українських церков розпочали Молитву за Україну, яку всім серцем підтримали присутні.
Духовний Гімн України у виконанні хору міського будинку культури завершив мітинг.
Безмежна вдячність Збройним силам України!
Низький уклін усім, хто продовжує боронити нашу землю.
Вічна честь і слава полеглим Героям!
Об’єднані молитвою, надіємось на Бога і його справедливість!
Слава Україні!
