МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Мікроклімат виробничих приміщень.
Згідно чинного законодавства роботодавець зобов’язаний створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Також чинним законодавством визначається поняття терміну умови праці — сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.
Умови праці поділяються на 4 класи:
- оптимальні;
- допустимі;
- шкідливі;
- небезпечні.
За оптимальних умов праці зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів.
Шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника.
Небезпечні умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень.
Одним із важливих показників умов праці є мікроклімат виробничих приміщень. Мікроклімат виробничих приміщень — умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючихз оточенням шляхом конвекції(перенесення тепла потоками повітря, або за допомогою вентилятора), кондукції(передача тепла шляхом теплопровідності між об’єктами, що контактують), теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь.
За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичні умови поділяються на оптимальні і допустимі.
Оптимальні кліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму.
Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану.
Нормативний документ, який встановлює вимоги до мікроклімату виробничих приміщень — Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я № 42 від 01.12.1999 року (далі — Санітарні норми). Санітарні норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, закладів, установ тощо незалежно від форм власності і підпорядкування.
В Санітарних нормах є чітко визначені величини температур для оптимальних та допустимих умов мікроклімату. Дані норми залежать від категорії робіт і періодів року. Категорії робіт поділяються на: легка 1а; легка 1б; середньої важкості ІІ а; середньої важкості ІІ б; важка ІІІ. Періоди року поділяються на теплий і холодний. Теплий період — період року, коли середньодобова температура зовнішнього середовища вище +100С. Холодний період - період року, коли середньодобова температура зовнішнього повітря, що дорівнює +100С і нижче.
Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: будівельно-планувальні; організаційно-технологічні; санітарно-технічні та ін. заходи колективного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень працівників використовуються засоби індивідуального захисту, медико-біологічні тощо.
В зимові місяці доволі актуальним є питання щодо захисту працівників від переохолодження. На робочих місцях, де мікрокліматичні умови нижче допустимих величин, виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігріву верхніх та нижніх кінцівок, встановлюють відповідний режим праці, що передбачає можливість перерв для обігріву, забезпечують працівників засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці).
Стаття 168 КзпПУ передбачає право працівників, які виконують роботи на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях, вантажників та деяких інших категорій працівників на спеціальні перерви для обігрівання та відпочинку, які включаються в робочий час.
Отже, з метою попередження нещасних випадків, пов’язаних з переохолодженням працівників, роботодавець повинен створити відповідні умови та забезпечити працівників засобами захисту (колективного та індивідуального) відповідно до вимог чинного законодавства.
Відділ профілактики та розслідування
нещасних випадків Управління
контрольно-перевірочної роботи
Головного управління ПФУ у Вінницькій
області
