ВІДКРИТО ПАМ"ЯТНИЙ ЗНАК НА ЧЕСТЬ РОМАНА ДЯЧЕНКА
Довгий рік без сина, чоловіка, батька...
Сьогодні, в с. Попівка Липовецької територіальної громади відкрили меморіальну дошку учаснику російсько-української війни, спецпризначенцю РОМАНУ ДЯЧЕНКУ, який рік тому загинув, захищаючи рідну землю,свою родину і Україну.
Біля нещодавно відкритої Стели Пам"яті зібрались рідні Романа Дяченка, сім"ї загиблих земляків, односельчани та мешканці сусідніх сіл, бойові побратими, однокласники, представники влади і духовенства.
У сільській Церкві св.Параскеви П"ятниці вранці відслужив заупокійну Литію сільський священник о. Ігор Винярський.
Пам"ятний знак Героєві, вбитому ворогом на війні, відкрили його рідні - дружина Інна та син Іванко. Священник освятив його.
-Роман Дяченко народився і виріс у цьому селі. Навчався в сільській школі, на стадіоні грав у футбола, ще з дитинства мав справжніх друзів і мріяв про майбутнє...
Він був частиною нашого життя,- зазначила у виступі староста села Катерина Адамович.
Після закінчення школи вступив до Вінницького торговельного інституту, здобув фах економіста. Працював. Створив сім"ю, спільно із дружиною Інною виховував сина Іванка. Коли настав час випробувань, він зробив свій вибір, ставши на захист Батьківщини.
У липні 2022 року був мобілізований до ЗСУ, служив у 8 полку Сил спеціальних операцій старшим оператором-вогнеметником.
-Для друзів він був і залишиться світлим промінчиком,- тепло відізвалась про свого учня його класний керівник Галина Корватко. Наступну зустріч однокласників планував на 2026 рік, у 20 річницю випуску.
Планував своє життя. У березні 2024 року в молодій сім"ї народилась донечка Мілана, окрилений татко мріяв про щасливе дининство своїх діток і мужньо крушив ворога.
10 вересня 2024 року, у 35-річному віці Захисник загинув при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр, на Донеччині.
Усі, хто знав Романа Дяченка, сьогодні зібралися біля Стели Пам"яті Героям, аби ще раз згадати вірного друга, відважного, відповідального і надійного побратима та вклонитися його світлій пам"яті.
Всім він запам"ятався життєлюбом, який любив родину, рідну землю, шанував батьків і сім"ю, цінував дружбу. Він був справжнім патріотом, який мріяв про мирне небо над Україною та щасливе дитинство діточок.
Теплими спогадами про побратима поділились однокласник Василь Авраменко, його друзі військові. Побратими Романа дякували батькам за сина, справжнього патріота України, вірного їй і народу.
Хвилина мовчання била у скронях чітким відліком метронома...
Велика черга людей, які принесли квіти Захисникам до Стели Пам"яті...
Виступ дітей із літературною композицією "Герої не вмирають"..., все це - наче важкий непробудний сон для матері Любові Захарівни, батька Володимира Івановича, дружини Інни та сестри Тетяни.
Важко повірити , що Романа вже немає серед нас, вже рік як він поповнив Небесний Легіон борців за волю, незалежність, націю.
На честь мужнього бійця побратими написали пісню, оранжування якої здійснив Олександр Терлецький. Сьогодні першими слухачами її стали ті, хто прийшов вшанувати пам"ять Романа Володимировича ДЯЧЕНКА
За мужність і героїзм проявлені в боях , Роман Дяченко має ряд відзнак та нагород серед яких
медалі "Ветеран війни", "За оборону України",
Почесна відзнака командира військової частини "Хрест Сил спеціальних операцій" (посмертно).
Орден "За мужність" ІІІ ст. (посмертно)
-Пам"ятний знак, як символ вдячності і пам"яті земляку - Герою стане гірким уроком для живих, він нагадуватиме кожному яку ціну має свобода, зазначила секретар виконкому Ольга Русецька.Роман Дяченко зібрав сьогодні три родини-свою, односельчан і побратимів військового формування Сил Спеціальних операцій.. Бійці цього роду військ виконують надважливі завдання, ризикуючи власним життям.Нехай пам"ять про Героя живе в наших серцях, гордість за сина, брата, чоловіка і батька додає сил жити далі рідним.
Вічна пам"ять героям! Будьмо гідними їх пам"яті!
