ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ДОРОГУ ГЕРОЯ
Громада зустріла НА ЩИТІ й провела в останню дорогу Героя...
Стоячи на колінах, схиливши в скорботі голови липівчани зустрічали траурний кортеж біля Тризуба, на площі, над якою линула знову мелодія "Плине кача".
Павлов Андрій Михайлович, народився 16.06.1992 року в смт Троїцьке, Сватівського району Луганської області, - повідомив міський голова Віктор Бичков на траурному мітингу. Але віднині він наш. Воїн, захисник і Герой п"ять років свого молодого життя присвятив боротьбі за Україну.
Андрій був справжнім українцем і понад усе любив її.
Мав професію тракториста, працював у місцевому господарстві. Одружився . У квітні 2020 року в його сім"ї народилось двійко діток-син і донечка.
А у травні цього ж року був призваний Білокурахинсько-Троїцьким ОРВК та СП Луганської області і за контрактом служив у 92-ій окремій механізованій бригаді ім. кошового отамана І. Сірка. За п»ять років війни набув досвід військової справи. Мав військову посаду - оператор 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів військового формування.
У боях проявляв сміливість і рішучість, був взірцем для побратимів. За мужність і відвагу нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «Золотий Хрест» 12.10.2023 року, та медаллю « За оборону України».
В одному з боїв був важко поранений, після лікування у шпиталі і реабілітації в м. Дніпро, повернувся на службу.
26.05.2025 року, солдат Андрій Павлов загинув під час мінометного обстрілу при виконанні службових обов»язків із захисту територіальної цілісності і суверенітету України , в районі населеного пункту Малі Проходи Харківської області.
До цього часу вважався зниклим безвісти, поки побратими відшукали його тіло.
Він не здався при наступі ворога на Луганщину п»ять років тому, не відсиджувався, а обрав шлях воїна.
Дякуємо за вірність, мужність і патріотизм!
До труни підходили з квітами липівчани, аби віддати належну шану загиблому захиснику.
Далі траурний кортеж відправився до с. Росоша, де зовсім недавно оселилась і проживає його сестра Наталія Іванівна із донькою. У них теж війна забрала чоловіка, батька. Вона його поховала у цьому селі і брат її теж віднині знайшов тут прихисток.
За вбитим ворогом Героєм, священники українських церков у сільському храмі відслужили заупокійну Литію.
На сільському цвинтарі зібралися небайдужі росошани, військові, липівчани, аби провести в останню дорогу воїна, який віддав у боротьбі за Україну найдорожче-своє життя.
Староста села Юрій Кошалко поіменно назвав імена загиблих у російській війні односельчан і хвилиною мовчання всі вшанували їх пам"ять .
Зворушливий до болю вірш "Реквієм для матерів загиблих" прочитала Галина Василівна Бондар.
А десь далеко-далеко за своїм сином побивались батьки Ірина Володимирівна та Михало Митрофанович.
Їх другий син виборює волю й незалежність України в лавах ЗСУ.
У глибокій скорботі із двома дітками на руках в цей час тужить за вбитим Андрієм дружина Світлана...
Не мають вони змоги українці провести рідну людину в останню дорогу. Таке жорстоке життя...
Міський голова Віктор Бичков висловив родині загиблого воїна співчуття та підтримку.У довгу шеренгу вишикувались присутні на церемонії поховання , аби попрощатись з Героєм.
Андрія Михайловича Павлова з військовими почестями провели до місця вічного спочинку. Пролунав Гімн України і триразовий залп.
Ставши на коліно, військовий Віктор Жаданюк вручив сестрі загиблого державний символ України , прапор, під яким її брат проливав кров,
захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, навіки ставши до Лав захисників Небесного Війська...
Слава Україні! Слава її Героям!
