МУЗЕЙ-ЦЕ ДУША, ЦЕ ХРАМ, ЦЕ ІСТОРІЯ НАШИХ ПРЕДКІВ
Музейна кімната, відкрита на початку жовтня у Росошанському сільському будинку культури, живе цікавим і
змістовним життям...
Першими її відвідувачами, після відкриття, стали учні 2 класу Росошанського ліцею (учителі Яківчук Ірина Михайлівна та Рожанська Людмила Іванівна) і учениці 5 класу.
Перед входом до світлиці діти в глибокій повазі зупиняються біля стенду з портретами Героїв-односельчан, які віддали найцінніше - своє життя за рідну Україну, за гідність і свободу. Вшановують їх світлу память хвилиною мовчання...
У кімнаті їх увагу приваблюють цікаві музейні експонати сивої давнини. З непідробною цікавістю розглядають люльку-колиску, виготовлену з березового лика, якій вже понад 100 років. Кухонну утвар-рогачі, лопату, якою виймали з печі хліб, дерев"яні ночви і ще багато-багато всього...
Мешканці села продовжують дарувати цінні , з точки зору історії, речі.
Нещодавно подаровані Людмилою Рожанською напірник для подушечки, вишитий її бабусею, та рушник односельчанки Наталії Сличук, гарно вписалися у загальний інтер"єр куточка українського побуту кінця 19 ст..
Цікаві екскурсії для малечі проводить завідувачка бібліотекою Тетяна Гуця.
Учитель історії Росошанського ліцею Олександр Парипса, краєзнавець, застосовуючи інноваційні технології, практикує у світлиці проведення уроків історії для старшокласників.
Впевнені, що такі уроки запам"ятаються дітям на все життя, адже музейний урок має свої особливості: відрізняється від звичайного тим, що джерелом нової інформації для учнів є не тільки розповідь вчителя.
Щира вдячність Олені Серафимівні Басарабі, ініціатору та початківцю музейної справи у селі, за любов до рідного краю, до людей, України. Усі зібрані нею експонати, поради та настанови не тільки допомагають пізнати історію села, Липовеччини, а й насолодитися красою виробів, майстерністю українських умільців.
Як у свій час зазначив український історик Дмитро Яворницький:
"Музей – це минуле, це історія, це душа, це серце наших предків, а для нас величавий храм, куди ми повинні входити з побожністю, а виходити з найглибшим поважанням і гарячою любов'ю до всього того, чим жили наші батьки, діди і прадіди, що ми повинні нести з собою, як заповіт і чому повинні учитися і всі ми, і покоління наших нащадків, поки стоїть земля і світить сонце." Бережімо цей величавий храм...
Росошани запрошують до музейної кімнати мешканців громади, учнів ліцеїв та гімназій!
