ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ ДМИТРУ ПІЛАТУ
Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого війна в безсмертні списки записала,
Хай згасла свічка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям від смерті захищала.
Сьогодні у Липовецькому ліцеї №2 відкрито меморіальну дошку випускнику школи, нашому Герою, Дмитру Валентиновичу ПІЛАТУ.
На знак вшанування пам»яті про Захисника із військового формування «Червона калина» НГУ прибули його побратими, представники місцевої влади, учні та педагогічний колектив ліцею, його вчителі, однокласники, та найдорожчі - родина.
Право відкрити меморіальну дошку було надано донечці Софійці, дружині Ірині та батькам Дмитра.
Присутні вшанували пам"ять Героя хвилиною мовчання та поклали квіти до Пам"ятного знаку.
Відтепер Пам'ятний знак на стіні школи буде постійним нагадуванням нам і наступним поколінням про патріотизм і героїчний подвиг нашого земляка, старшого стрільця 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення , роти оперативного призначення ( на бойових машинах піхоти), 3-го батальйону оперативного призначення НГУ.
Мітинг з приводу відкриття Пам»ятного знаку відкрила директорка Липовецького ліцею Людмила Матвієнко.
Дмитро Пілат народився у м. Липовець 16 березня 1995 року, в сім»ї службовців. По закінченні Липовецької ЗОШ 1-3 ст. №2, вступив до Хмельницького національного університету на факультет «Країнознавство».
Із 2015 по 2017 рік проходив строкову військову службу. Після демобілізації одружився. Полюбив і опанував будівельну справу, займався ремонтами будівель та квартир.
З дитинства захоплювався футболом, був гравцем команди «Факел», взірцем у спорті для нього був батько-тренер.
Комунікабельний і доброзичливий, добрий товариш і справжній друг, який понад усе любив свою сім»ю, обожнював донечку, за характером - був мирним, доброзичливим і добрим.
Як зазначила секретар виконкому міської ради Ольга Русецька,10 січня 2023 року Дмитро ПІЛАТ добровільно пішов до військомату. Службу проходив у лавах Національної Гвардії України .
Брав участь у заходах щодо забезпечення оборони України в районі Лиману та інших населених пунктів.
З 1 грудня 2023 року переведений у штурмову бригаду «Червона калина». Служив на посаді старшого стрільця на бойових машинах піхоти 3-го батальйону оперативного призначення НГУ.
10 грудня 2023 року, під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії, в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області, єдиний у батьків син Дмитро Валентинович Пілат, загинув…
Без батька залишилась його улюблена трирічна донечка Софійка, без чоловіка - дружина Ірина Романівна, без чуйного сина батьки-Олена Петрівна і Валентин Олесьович, без вірного друга друзі по спорту, однокласники, побратими.
Громада та Україна втратили справжнього патріота, гідного громадянина і захисника.
Було чимало мрій у Воїна-народити з дружиною ще сина, продовжувача роду. Не відчув він радості в ролі татка першокласниці, випускниці, нареченої …
Молодий захисник поповнив Небесне військо борців за справедливість, за Україну, за волю та незалежність.
Капелан військового формування «Червона калина» о. Олег освятив Пам»ятний знак Захиснику і відслужив заупокійну панахиду.
Його військовий командир зазначив:
- Ми відкрили сьогодні Пам»ятний знак нашому побратиму , який віддав життя за кожного з нас.
Його внесок безцінний у наш час, бо він віддав найдорожче - за нашу державу, за нашу Україну. Вічна пам»ять Герою!
Теплими спогадами про свого учня поділились перша вчителька Наталія Яременко та класний керівник Алла Семеняко. Добрим, чуйним, завжди усміхненим вони запам»ятали світлоокого хлопчика, який був позитивною дитиною у класі.
Пересиливши біль втрати , його мама, Олена Петрівна, з вдячністю звернулась до тих , хто прийшов вшанувати пам»ять сина. Ще двадцять літ тому, коли син навчався у школі із Олексієм Мазуром, Сергієм Бондаренком, ніхто не міг подумати, що саме ці хлопчики стануть у перших рядах захисників України, в якій народились, у якій зростали і любили понад усе, не помічаючи цього.
Вони жертовно віддали свої молоді життя, не роздумуючи, за волю і незалежність України, бо мріяли жили у вільній європейській державі. Дмитро встиг одружитись, виховував донечку, на жаль, Олексій і Сергій навіть не пізнали радості батьківства.
Світла їм пам»ять і вічний спокій.
