У РОСОШІ ВІДКРИТО МУЗЕЙНУ КІМНАТУ
Всі ми знаємо , що найзаповітніші мрії мають властивість здійснитися. Здійснилась давня мрія Ялини Серафимівни Басараби із с.Росоша. Сьогодні, за її ініціативи, в сільському будинку культури відкрили кімнату-музей старожитностей. Справжня українка, яка читає лише українських авторів, співає українські пісні , розмовляє українською мовою, плекає найкращі українські традиції , давно виношувала свій задумщодо створення в селі музею. Піднімала питання на сесії сільської ради , будучи депутатом. . На жаль, далі обіцянок діло не йшло..
Працюючи продавцем сільського продовольчого магазину №2, вона потай стала займатись улюбленою справою.Не знає й звідки це прийшло. Народилась у багатодітній родині, була наймолодшою,шостою дитиною у батьків. Жили не в розкошах, але з дитинства любила все прекрасне.По закінченні школи вступила до Вінницького кооперативного технікуму, обравши професію товарознавця. Зростала й виховувалась на кращих сімейних традиціях .
Отож, в магазині поставила столик, накрила вишитою скатертиною, згодом застелила вишитим рушником. Не вистачало для повноти картини короваю. Випекла і, як окрасу поставила на покуті. Навколо приміщення насадила мальви, чорнобривці, обов"язково сіяла соняхи. А далі сплела пліт із лози і почепила на ньому горщики, гладущики,які залишились від бабусі.
Став приваблювати магазин проїжджих людей не тільки подивитись-купували щось та ще й фотографувались.
Небайдужі люди стали приносити з дому якісь свої старовинні предмети вжитку і жінка приймала ці всі дари.
Незабаром кількість експонатів потребувала розширення площі. Розділила магазин навпіл, відгородила від стелажів і зробила музейний куточок. Давні полотняні сорочки, вишиванки, різна кухонна утвар, руками виткані килими. До стелі, як у колишній хаті,повісила дитячу колиску із березового лика. Місця ставало в магазині все менше....
Взагалі, шанувальниця всього українського, любить носити вишиті речі, співає у фольклорному колективі " Калиновий вінок ". Скільки знаю її - вона завжди у вишиванці і усміхнена.
Якось зустрілась Ялина Серафимівна із Віктором Бичковим, міським головою, і поділилася своїми намірами стосовно створення музею. Звичайно ж , прихильник всього прогресивного, підтримав цю гарну ідею. З того часу і почалась робота, староста села Юрій Кошалко виділив у клубі частину приміщення. Новина облетіла село.
Допомагали всі. Один із народних умільців взявся зробити піч, а як зробив-розмалював, приніс корзини з лози, які мав . Інший господар подарував дерев"яне старе ліжко. Застелити його, як у давні часи, вишитими простирадлами та скласти гору вишитих подушок не склало проблеми. Є тут і давня скриня із кованими замками, злухто-дерев"яна ємкість для замочування білизни в попелі, дерев"яні ночви різних розмірів, праник для прання, качалка, рогачі, лопата для сажання хліба в піч, діжа для розчини і т.і. Мабуть, найцінніші серед експонатів-жорна, за які у свій час можна було отримати 25 років таборів.
Повно всякої дивини, про яку теперішня молодь і не знає. Допомагали всім селом , зносили експонати...Коли все розмістили, виявилось, що вже не так і просторо в світлиці.
Є в музейній кімнаті і сучасні речі. Як не прикро - уламки збитого в ніч з 17 на 18 вересня на Костючці шахеда, кришка до контейнера від ракет Himers із написами бійців.
У світлий День Захисників і Захисниць України, День Козацтва і Покрову Пресвятої Богородиці відбулось відкриття кімнати-музею. На подію прибув міський голова Віктор Бичков, депутат міської ради Віктор Дорошенко, гості від БФ "МХП Зернопродукт" - регіональний директор Липовецького відділення підприємства Володимир Романюк та менеджер із соціальних проєктів Тетяна Поліщук., народний фольклорний колектив "Перевесло", односельчани та ті, хто доклався до втілення мрії сельчанки своєю безпосередньою участю.
Клубні працівники організували яскравий благодійний ярмарок та концертну програму.
Вже пригледіла Ялина Серафимівна кому передати свою улюблену справу, справу свого життя. Поки займались облаштуванням кімнати, помітила неабияку зацікавленість молодої бібліотекарки Тетяни Гуці, яка всім серцем прикипіла до гарної ідеї і постійно допомагала в роботі.
Створення музейної історико-етнографічної кімнати історії села є результатом цілеспрямованої, системної роботи мешканки села за участі зацікавлених росошан, об"єднаних ідеєю.
Інформація про побут селянської кімнати кінця ХІХ – поч.ХХ ст. містить експозицію, де зібрані меблі цього періоду .
Інформація про знаряддя праці селян кінця ХІХ поч.ХХ ст. містить експозицію де зібрані зразки знарядь праці цього періоду.
Є в кімнаті нова експозиція «Герої сучасності», стенд, на якому увічнено пам’ять односельців, що загинули у російській загарбницькій війні.
Росошани, об"єднані у захисті рідної землі та державності активно влились у волонтерський рух, що має кілька очільників. Директор сількького будинку культури Валентина Сема очолила такий напрямок, як підтримка бійців продуктами, засобами гігієни, предметами першої необхідності. Художній керівник Жанна Козаченко-організатор благодійних концертів на підтримку ЗСУ. Сличук Наталія об"єднала бажаючих плести захисні сітки у волонтерській групі "Невгамовні бджілки". На їх рахунку вже понад сто сіток, сплетених дбайливими руками , сьогодні є ще близько 50 замовлень. Село живе єдиною метою-перемогти у війні ненависного ворога.
У вітальному слові міський голова Віктор Бичков зазначив наполегливість, цілеспрямованість та працелюбність росошан і з нагоди свята вручив Подяки міської ради ініціативним мешканцями сільської громади Ялині Серафимівні Басарабі, Наталії Дмитрівні Сличук, Тетяні Василівні Гуці та кошти на волонтерську діяльність.
Подякував меценатам за допомогу у створенні музейної кімнати староста села Юрій Кошалко і відзначив їх Подяками старостату ,
На завершення гарної події всі подивились чудову концертну програму, підготовлену аматорами сцени. Читала свої вірші разом з донькою Ладою односельчанка Світлана Гарбузюк.
Під час благодійної акції було зібрано понад 23 тис. коштів, які будуть використані на підтримку ЗСУ!
В єдності наша сила!
