НЕБЕСА ЗАБИРАЮТЬ НАЙКРАЩИХ
20 вересня у сонячний вересневий день Липовецька громада знову зустрічала загиблого Героя, одного з її найкращих синів,
ОЛЕКСАНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА ЧЕРНУТУ…
На площі зібралася родина, друзі, однокласники, земляки, побратими і представники духовенства. Над містом знову лунала болюча до щему в серці «Плине кача»
…Як зазначив на мітингу міський голова Віктор Бичков , народився Олександр Чернута 20.10 .1981 року у сім»ї хліборобів, у с. Зозів. Навчався у Зозівській середній школі, по закінченні 9 класів продовжив навчання у Зозівському ПТУ. Там набув професію механізатора. Відслужив строкову військову службу у полку Почесної варти Президента України. Вступив до Житомирської школи міліції. Після завершення навчання працював у громаді помічником дільничного офіцера поліції
У 2007 році одружився. Спільно з дружиною Тетяною Іванівною народили і виховували двох синів. Дениса і Кирилка.
Згодом, відчувши, що це не його, залишив правоохоронні органи і повернувся до улюбленої хліборобської справи-працював у «Сімекс Агро» трактористом, комбайнером.
Був механізатором від Бога, бо понад усе любив рідну землю. Часто допомагав односельчанам збирати урожай.
У травні 2022 року по мобілізації був призваний до лав ЗСУ. Ніс службу у Прикордонних військах Могилів – Подільського прикордонного загону.
15 вересня 2024 року, на Курщині, поблизу м. Суджа, прикриваючи побратимів,
старший сержант зведеного прикордонного загону загинув.
До дня смерті сина батько, Володимир Ілліч не дожив.
У невимовному горі
залишилась мама, Наталія Феліксівна , сини, овдовіла дружина Тетяна Іванівна, старший брат Руслан із сім»єю.
Низький уклін і слова вдячності нашому Воїну-за захист, за доблесну службу, за найвищу ціну, заплачену за нашу майбутню перемогу.
Чин похорону вершили священники українських церков у церкві Іоана Богослова с. Зозів.
На сільському цвинтарі відбувся траурний мітинг, який провела староста села Наталя Некрут.
Побратим Олександра Чернути навів всього два приклади мужності й незламності Героя. У квітні цього року, військове формування, у якому ніс службу наш земляк, боронило позиції на Луганщині. Коли через кілька днів прибула заміна, чотири наших бійці були загиблі, а пораненмй Олександр не здався, продовжував відбивати ворожі атаки. Командування відправило його на лікування , та він відмовився, попросився до побратимів.
Цього разу, на Курщині , була аналогічна ситуація. Боєць до останньогоо подиху боровся з ворогом. На жаль, врятувати його життя не вдалося. Але позицію ворогу не здав.
Ми будемо пам"ятати його подвиг, сини будуть пишатися батьком.
Присутні вшанували світлу памʼять Олександра Чернути хвилиною мовчання.
Востаннє Захиснику України віддали військові почесті.
Під звучання Державного Гімну України і потрійний збройний салют тіло Воїна було передано на вічний спочинок у рідну землю.
Державний Прапор України, що огортав труну, як символ мужності та відданості країні, військові передали згорьованій дружині Тетяні Іванівні і синам Денису та Кирилку.
Глибоко сумуємо разом із родиною, друзями та побратимами Героя.
Олександр Чернута поповнив ряди небесного війська й назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і шанував. Він залишив по собі дружину, двох синів, брата та матір, а також пам'ять про свою честь, відданість і героїзм.
Пам’ять про відвагу та самовідданість захисника завжди житиме в наших серцях.
Вічна слава Герою!
