У НЕЇ МАЛО БУТИ ВЕЛИКЕ МАЙБУТНЄ
У неї мало бути велике майбутнє…
12 серпня 1929 року, на Полтавщині, у сім»ї службовців народилась Ніна Йосипівна, мешканка с. Війтівці, шановна і знана на Липовеччині та за її межами жінка. До її 80-річчя була надрукована в газеті «Вінниччина» стаття нашого журналіста, поета, публіциста Юрія Сегеди «Мені вісімдесят- а я малюю».
Тоді про художницю дізнались і вінниччани.
По закінченні школи Ніна Йосипівна вступила до Лубенського культосвітнього технікуму. Окрім всіх чеснот , які вона мала, Бог дарував їй художній талант. З дитинства любила малювати, а з роками це захоплення переросло в потребу. Направили працювати молоду дівчину на Рівненщину, там зустріла свою половинку - Вітер Бориса Миколайовича . Одружилися, чоловік відслужив строкову службу, закінчив інститут і направили його на Івано-Франківщину. Там учителював, а Ніна Йосипівна працювала завідувачкою шкільної їдальні. Згодом проживали на Черкащині, у вільний від роботи час вона займалась своїм хобі.
По – справжньому стала малювати після того, як поїхала до брата, який проживав у Латвії. Допомагала доглядати маму. Знаючи захоплення сестри, брат познайомив її з ризькими художниками і біля них вона крок за кроком освоювала це нелегке ремесло.
За своє життя працювала у бібліотеці, в їдальні, в райкомі, виконувала домашню роботу по господарстві, а вночі сідала за мольберт, бо малювання для неї - це, як повітря, без якого не могла жити.
Коли доньку направили на роботу на Вінниччину, сім»я перебралась ближче до неї і оселилась у с. Війтівці.
З того часу мальовниче на Липовеччині село має свою художницю.
У світлиці господині чудові сільські пейзажі, краєвиди, натюрморти, які нагадують про наше походження і зв»язок поколінь. Частину своїх робіт художниця роздарувала, односельчани полюбляють її самобутні картини , частину тримає вдома. Скромна жінка ніколи не виставляла їх напоказ , а жаль. Вони заслуговують на увагу.
Сьогодні ця талановита жінка зустріла своє 90-е літо.
З особливим трепетом її вітали з гарною датою рідні, сусіди. Завітав до господи сільський староста Петро Канішев. Від імені міського голови, від громади він привітав цю напрочуд красиву жінку із світлою душею, з ювілеєм. Подарував квіти, подарунок, зачитав текст Подяки міської ради.
У різні роки люди цінували та поважають пані Ніну – за працьовитість, щирість, доброту. З нею можна говорити і говорити... Незважаючи на важкий життєвий шлях, жінка ніколи не була байдужою до оточення, завжди всім допомагала. Вона й досі залишається незламною, доброю, щирою та залюбленою в життя.
- Затишку Вам у родині, міцного здоров’я на всі наступні літа, мирного майбутнього і тихих радісних днів!
Нехай Ваша праця завжди приносить радість, а мирне небо - сили та натхнення для нових витворів мистецтва!
