ЛИПОВЕЧЧИНА ЗУСТРІЧАЛА ГЕРОЯ
Сьогодні Липовеччина стрічала Героя, майора Державної прикордонної служби, земляка-захисника із Росоші, вірного сина України, Олега Анатолійовича Яківчука. На центральній площі міста зібрались сотні людей, у Липовець прибули, супроводжуючи свого побратима, прикордонники.
Народився він 18 квітня 1993 року, у Великодню ніч, в с. Росоша і став сонячним промінчиком у молодій сім»ї учителів.
По закінченні Росошанської загальноосвітньої школи вступив до Вінницького державного аграрного університету, який закінчив у 2015 році.
Із 2016 року служив у лавах Державної прикордонної служби.
У 2017 році закінчив Національну академію ДПСУ ім. Богдана Хмельницького, де отримав перше військове звання лейтенанта та був направлений у Сумський прикордонний округ для проходження військової служби.
-Він став на захист Батьківщини після початку повномасштабного вторгнення, у числі перших чинив опір ворогу, - зазначив на траурному мітингу міський голова Віктор Бичков. Його згадують як унікальну, надзвичайну людину, взірця, справжнього патріота, воїна світла.
У 2023 році капітан Олег Яківчук був переведений до Луганського прикордонного загону. Був мужнім, сміливим і перспективним командиром. Відчуваючи впевненість із ним, побратими не раз ходили в бій і поверталися в повному складі на висхідну. Вони йому довіряли.
Капітан Олег Анатолійович Яківчук героїчно загинув 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка, що на Донеччині
За відвагу і героїзм, проявлені в боях за рідну землю нагороджений Медаллю "Ветеран війни",
Нагрудними знаками-
"Відмінний прикордонник","За мужністть в охороні Державного кордону", "Третій прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса."
У Героя залишились мама Ірина Михайлівна, батько Анатолій Васильович та сестра Тетяна.
Не встиг Олег Анатолійович створити сім»ю, про яку мріяв, мав дівчину, яку любив. Не судилося.
Міський голова висловив вдячність батькам загиблого воїна за виховання сина справжнім патріотом.
- На жаль, йдуть з життя найвідважніші, найсміливіші, справжні сини та доньки України. Вічна слава Герою!
Шана і низький уклін всім тим, хто захищає Україну!
Слава Україні!
Село Росоша зустріло свого Героя на колінах. Низько схиливши голови у скорботі, стояли односельчани обабіч дороги - від в»їзду в село і аж до рідної домівки, встеляючи дорогу загиблому Герою квітами.
Чин похорону вершили у Росошанській церкві Дмитра Солунського священники українських церков о.Степан Шевчук та о. Ярослав Кук .
На сільському цвинтарі траурний мітинг відкрив староста села Юрій Кошалко. Поділилась спогадами про свого здібного, допитливого, артистичного і розумного учня перша вчителька Людмила Василівна Климчук.
«Реквієм матері загиблого Героя» , як завжди зворушливо прочитала Галина Василівна Бондар, односельчанка.
Висловив співчуття родині і громаді генерал-майор прикордонної служби Артур Станіславович Король.
-Честь була його знати, бути поряд з ним в будь-якій ситуації, в цьому житті!, - зазначив він.
Військовий командир , ставши на коліно, передав Державний прапор України, як символ держави за яку воїн віддав життя, матері Героя - Ірині Михайлівні.
Хоронили Героя Олега Яківчука зі всіма військовими почестями на сільському кладовищі . Вже сьомий жовто-блакитний прапор майорить тут, нагадуючи всім про жорстоку, загарбницьку, несправедливу війну, яку розпочав ворог проти українського народу.
Вічна слава за мужність, сміливість, військові подвиги Олегу Анатолійовичу Яківчуку!
Низький уклін за наш захист !
Світла пам»ять Герою!
