ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Все буде Україна! В це вірив і цим кредо керувався наш земляк, липівчанин Владислав Стаднік, прийнявши вольове рішення стати на захист Батьківщини.
2016 рік…Молодий юнак, який тільки закінчив Іллінецький коледж, який ще не встиг покохати, відчути батьківства, у якого було попереду все життя, добровільно став солдатом військового формування
Його військовий шлях налічує шість років, за цей час він тричі продовжував контракт, пройшов від солдата до командира роти батальйону, виявляючи мужність і відвагу у найгарячіших точках війни. Пережив п’ять ротацій .
Під час широкомасштабної війни визволяв Київщину та Чернігівщину від лютого ворога. Корінне населення запам»ятало сміливого красеня-воїна, який і після визволення місцевості опікувався кожним із них, бо мав велике серце.
Не дивлячись на молодий вік, він був мудрим і перспективним командиром,- таким його запам»ятали бійці, які сміливо ішли з ним у бій. Він дбав про кожного з них, бо знав найдорожче у цьому світі-життя.
Стримував ворога і на Миколаївщині. Тут прийняв свій останній бій… і в неповні 25 років став одним із лицарів Небесного війська.
За військову звитягу має 4 відзнаки, з них 2 - відзнаки Президента за самовіддану службу.
Єдиний у матері син мужньо виконав свій військовий обов’язок в бою за Україну, за нашу волю і незалежність, і до останнього подиху був відданий військовій Присязі на вірність українському народу.
У військовослужбовця залишилися мама, дідусь, який був йому за батька, і бабуся. Залишилась без татка люба донечка Софійка.
Сьогодні, з приводу другої річниці загибелі Влада Стадніка, у його рідній школі відбулась лінійка Пам»яті, у якій взяли участь родина, педагогічний та учнівський колективи, представники міської влади.
Спогадами про дитинство Героя поділились учителі. Перед присутніми виступила секретар виконкому міської ради Ольга Русецька.
- Так, Владислав Валерійович Стаднік прожив коротке життя. Йому навіть не виповнилось 25 років, але по відношенню до Всесвіту та людства-його життя було Великим, адже в ньому було місце для подвигу, - зазначила вона .
Зібравшись із силами, бабуся Владислава, Зоя Іванівна, подякувала усім за пам»ять про онука і зачитала зворушливий спомин жінки із Київщини, яка мала честь бути знайомою із Владом.
Вчора, мама Героя, Світлана Анатоліївна, приймала дзвінки співчуття від його друзів, побратимів, мешканців Чернігівщини та Київщини. Не забули нашого липівчанина і старости сіл, які разом із побратимами він визволяв.
Учасники лінійки хвилиною мовчання вшанували пам»ять полеглого бійця і поклали квіти до меморіальної дошки, відкритої на його честь.
Вічна пам'ять захиснику України, який власною кров»ю написав ще одну сторінку в історії боротьби свого народу за волю !
Війна приносить багато страждань, забирає найкращих. Втім, у спогадах рідних, друзів та побратимів Владислав Стаднік назавжди залишився справжнім чоловіком, мужнім, сміливим. Він віддав своє життя заради кращого майбутнього України
Він буде завжди жити у наших серцях.
Вічна шана та світла пам’ять Герою!
