Проєкти рішень сесії міської ради №б/н «Про звернення депутатів Липовецької міської ради 8 скликання щодо внесення змін до частини другої статті 107 Лісового кодексу України»

Кількість переглядів: 8

ЛИПОВЕЦЬКА МІСЬКА РАДА

ВІННИЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                      ПРОЄКТ

                                                                                                                                       ГУЛА

                                                  РІШЕННЯ №                                                                   

Про звернення депутатів Липовецької міської ради 8 скликання щодо внесення змін до частини другої статті 107 Лісового кодексу України

Враховуючи звернення депутатів Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 05 листопада 2024 року № 2830/02-42, висновок постійної комісії міської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту, керуючись статтею 26, частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада ВИРІШИЛА:

1. Схвалити текст звернення депутатів Липовецької міської ради 8 скликання щодо внесення змін до частини другої статті 107 Лісового кодексу України (додається).

2. Відділу документообігу та діловодства виконавчого комітету міської ради надіслати звернення Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту (голова комісії Наталія СОЛОВЙОВА).

28 квітня 2021 року прийнято Закон України № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

«24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;                                                    

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом».

Відповідно до частини першої статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

10 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року № 2321-IX, яким вказану статтю доповнено частиною другою наступного змісту:

«Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода», а також пункт «а) власні (самоврядні) повноваження» частини першої статті 33 «Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони природного середовища» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено підпунктом 6 згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022:

«6. забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності».

Слід зауважити, що від держави органи місцевого самоврядування згідно з актами прийому-передачі, ніяких лісових насаджень не отримали.

Отже, з 10.07.2022, не маючи на балансі лісових насаджень, шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, має відшкодовуватися органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Тобто особа або група осіб, які власними діями завдали шкоду лісу, уникають покарання за статтею 246 Кримінального кодексу України. Покарання ж за такі дії несуть територіальні громади, які не вчиняли цього злочину.

Відповідно до частини третьої статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Таким чином, фінансову відповідальність за шкоду, заподіяну лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, частиною другою статті 107 Лісового кодексу України покладено на органи місцевого самоврядування. Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом аналогічну відповідальність органів державної влади не передбачено.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що практика пред’явлення органами державної екологічної інспекції позовів до органів  місцевого самоврядування про відшкодування шкоди заподіяної лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, стає з кожним днем все поширенішою. З органів місцевого самоврядування стягується шкода, заподіяна лісу, після повідомлення правоохоронних органів, що винних осіб не було знайдено.

Вважаємо за необхідне зазначити, що відшкодування шкоди за рахунок бюджету територіальних громад за скоєні іншими особами злочини позбавляють органи місцевого самоврядування матеріальної та фінансової основи для виконання власних повноважень, забезпечення населення послугами.

Таким чином, сформовано законодавство, яке сприяє:

бездіяльності правоохоронних органів з кримінального переслідування осіб, що наносять шкоду лісу, вчиняють незаконну порубку дерев;

збільшенню таких правопорушень, оскільки розшук злочинців стає формальністю;

наявності анонімних звернень осіб, що нанесли шкоду лісу, вчинили незаконну порубку дерев, а у подальшому обґрунтовано сподіваються на відкриття кримінальних проваджень за цими фактами, формальне проведення кримінальних розслідувань з не встановленням винних осіб у підсумку, покладення відшкодування шкоди на органи місцевого самоврядування;

соціальній несправедливості, оскільки покарання несуть невинні;

стягненню з органів місцевого самоврядування коштів, що позбавляє матеріальної та фінансової основи для виконання власних повноважень, забезпечення населення послугами, ставить під загрозу ефективне існування громад.

Враховуючи викладене вище просимо внести відповідні зміни до частини другої статті 107 Лісового кодексу України.

СХВАЛЕНО

на __ сесії міської ради

8 скликання  ____ 2025 р.

« повернутися до всіх документів