ДЕ МУЖНІСТЬ - НЕ СЛОВА, А КРОК І БІЙ, ВІН НІС У СЕРЦІ ВІРУ В ПЕРЕМОГУ
Сьогодні у с. Росоша на стелі Пам"яті відкрили меморіальні дошки трьом загиблим Героям.
Мітинг з приводу цієї події відкрив староста села Юрій Кошалко. У заході взяли участь родини полеглих Героїв, заступник міського голови Анатолій Дацький, шкільна спільнота, представники духовенства .
Солдат КОЛПАКОВ Олександр Володимирович 28.04.1981 р.н., мешканець с. Росоша призваний за мобілізацією 20.06.2024 року 6 відділом Хмільницького РТЦК та СП, .
Захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України у складі 33 інженерно-саперного батальйону в/ч4689.
Був хоробрим, мужнім та відважним бійцем. За проявлену мужність і відвагу в зоні бойових дій у вересні 2024 року нагороджений головнокомандувачем Збройних Сил України Олександром Сирським "Золотим хрестом" .
Відданий військовій Присязі на вірність українському народу, загинув у бою за Україну, її свободу й незалежність, мужньо виконуючи військовий обов"язок, 14.05.2025 в районі н.п. Миропілля Сумського району, Сумської області.
Олександр віддав життя заради майбутніх поколінь .
ПАВЛОВ Андрій Михайлович народився 16 червня 1992 року в селищі Троїцьке Сватівського району Луганської області. Мав мирну професію — працював трактористом у місцевому господарстві, будував сімейне життя, одружився. Та вже у травні 2020 року він зробив свідомий вибір — став на захист України. Був призваний Білокурахинсько-Троїцьким ОРВК та СП Луганської області й за контрактом служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду оператора 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів.
У боях проявляв сміливість і рішучість, був взірцем для побратимів. Пройшов випробування війною, був важко поранений, але після лікування у шпиталі та реабілітації в місті Дніпро повернувся у стрій .
За мужність і відвагу нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та медаллю «За оборону України».
26 травня 2025 року солдат Андрій Павлов загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малі Проходи Харківської області, внаслідок мінометного обстрілу. До того часу він вважався зниклим безвісти, поки не відшукали його тіло...
Він не відступив тоді, коли ворог наступав на Луганщину. Не шукав легших шляхів — обрав шлях воїна і пройшов його гідно до кінця.
Свій вічний спочинок Захисник знайшов у селі Росоша
ЧЕРВАТЮК Віктор Михайлович народився 7 грудня 1978 року у смт.Солоне на Дніпропетровщині.
Закінчив 10 класів Солонянської школи, у Солонянському професійному училищі здобув професію механізатора Після закінчення навчання працював у Солонянській інкубаційній станції, згодом на будівельних роботах. У 2015 році переїхав з сім'єю на постійне місце проживання у село Росоша, що на Липовеччині. Був добрим сином, надійним другом, турботливим чоловіком і батьком двох неповнолітніх дітей.
Мобілізований Вінницьким РТУК та СП 02.10.2024, служив у 9 окремій Бригаді Сил Безпілотних систем.
Солдат, майстер - номер обслуги мінометного взводу окремого мотопіхотного батальйону, мужньо виконував свій військовий обов’язок.
Недовго йому випало захищати свою Батьківщину, але загинув він як Герой.
18.11.2024, під час штурмових дій, загинув у бою за свободу та незалежність нашої держави, поблизу н.п.Пункіне Покровського рну, Донецької обл. Його життя стало прикладом мужності, відваги та жертовності.
Відкриття меморіальних дошок полеглим Захисникам — це важливий крок для збереження пам'яті про їхній подвиг.
Дорослі і діти Росошанського ліцею схилили у скорботі голови, вшановуючи пам"ять полеглих Героїв та поклали квіти до Стели Пам"яті.
Ці меморіальні дошки стали не лише знаком вдячності та шани, а й нагадуванням про високу ціну, яку Україна щодня платить за свою свободу. За кожним із цих імен — родина, друзі, колеги, нездійснені плани та життя, віддане праці для громади і захисту держави.
Відтепер пам’ять про них назавжди залишатиметься в серцях людей, які їх знали.
Вічна слава Героям України.
