ПРИЙМАВ ВІТАННЯ ДОВГОЖИТЕЛЬ ІЗ с. НАПАДІВКА СИМЧУК ІВАН МАРТИЯНОВИЧ
95 років життя це не просто красива і знаменна дата. Це епоха життя, сповнена важливими подіями, різними спогадами, радощами і сумом, випробуваннями.. Такий відрізок життєвого шляху пройшов наш вельмишановний мешканець громади Іван Мартиянович СИМЧУК із Нападівки. До сьогодні він зберіг ясність розуму і погляду на події, пам"ять і любов до життя.… Проживає в рідному селі, де й народився, де пройшла його юність, молодість, де застала старість.
По закінченні навчання у сільській школі став працювати у будівельній бригаді, колгосп тоді носив ім"я Тараса Шевченка. Біля сільських майстрів навчився азів будівельної справи. Спокійний, врівноважений, роботящий він вмів прихилити до себе.
Як і всі юнаки , відслужив строкову військову службу. Служив у Німеччині, там теж помітили його покладистість, вміння спілкуватись і працювати- тож за час служби двічі приїздив у відпустку. А старатись було заради чого-у селі на нього чекала одна із кращих дівчат- Ольга. Після демобілізації одружився. Спільно з дружиною звели дім на березі сільської річки і щасливо зажили там, не дивлячись на труднощі того часу. Обоє сумлінно працювали в колгоспі і старались для сім"ї. В любові виростили п"ятеро діточок-дві донечки і три сини. Виховували їх в любові до праці на рідній землі.
Шістдесят п"ять років прожили з дружиною в мирі, любові і злагоді. Діти виросли, роз"їхались, створили свої сім"ї. Десять років тому його кохана Ольга залишила цей світ. Та Івана Мартияновича підтримали і продовжують підтримувати діти. Середуща донька Тетяна з чоловіком перебралась із Києва до батька, щоб опікуватись ним . Дім одразу ж, їх стараннями, став схожим на міську квартиру зі всіма зручностями. Добре себе почуває в колі рідних наш ювіляр.
10 травня до світлиці зійшлися родичі, сусіди, всі радо вітали поважного в селі чоловіка. Телефонували зі всіх куточків світу діти, онуки, яких у нього восьмеро. Ніхто не забув Івана Мартияновича.
До хати завітали і поважні гості - староста села Віктор Романов із діловодом Оленою Кривошиєю.
Передали вітання від міського голови, подякували ювіляру за багаторічну сумлінну працю на благо Липовеччини, вручили Подяку і цінний подарунок.
Винуватець події радо ділився своїми спогадами про життя-буття. Добре пам"ятає, хоч і малим був, Другу світову війну, як ворог відступав, і ніяк не може змиритися з тим, що рідну Україну знову спіткали ті ж випробування...
Його мрія-дочекати закінчення несправедливої війни, щоб встигнути пожити у вільній Україні.
Тож бажаємо нашому шановному довгожителю переможної весни, доброго здоров"я і щасливого довголіття у колі рідних - донечки Тетяни і зятя Олександра. Многії благії літа!
