СЬОГОДНІ ГРОМАДА ЗНОВУ ЗУСТРІЧАЄ ГЕРОЯ НА ЩИТІ
Біля Тризуба зібрались родина, друзі, однокласники, військові, представники духовенства, ради сімей загиблих воїнів, громадськість...
БОНДАР АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ народився 29 вересня 1977 року. По закінченні 9 класів Липовецької ЗОШ 1-3 ст. №1, вступив на навчання до Іллінецького аграрного технікуму, згодом продовжив навчання у Вінницькому сільськогосподарському інституті, де здобув професію зооінженера. У 2001 році вступив до Тернопільського університету за спеціальністю економіка.
Працював менеджером на "Кондитер-С" та магазину будівельних матеріалів"Екодім" м. Вінниця.
А коли підступний ворог відкрито ступив на українську землю — він без вагань став на захист своєї родини, рідної Липовеччини, всієї України
У квітні 2022 року вже навчався у Навчальному Центрі в Старичах, оволодів спеціальністю зв"язківця. Проходив військову службу у ремонтному полку , окремому взводі зв"язку батальйону РАУ, зв"язківцем. Навчився керувати роботизованими дронами.
В листопаді 2024 року був переведений у окремий стрілецький батальйон гранатометником окремого мінометного взводу. Брав участь у бойових діях під Суджею.
У січні 2025 року, в складі 21 бригади повернувся до Сум, у склад батальйону безпілотних систем, механіком.
Востаннє з рідними виходив на зв"язок в суботу, 11 жовтня.
12 жовтня солдат Андрій Бондар , механік 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних систем, загинув. Його смерть настала при забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час бойових дій в районі н.п. Велика Рибиця Миропільської сільської територіальної громади, при виконанні службових обов"язків щодо захисту Батьківщини.
-Андрій Васильович був світлою і доброю людиною, мав велике серце і відкриту душу, справжніх товаришів і був надійним побратимом для захисників. Таким він житиме в нашій пам"яті, у серцях тих, хто його знав,- зазначив у виступі на мітингу міський голова Віктор Бичков.
Без чоловіка залишилися дружина, Алла Василівна, без батька-син Олександр, студент Вінницького ВНТУ, і донька Даринка, учениця Вінницького ліцею №17.
Від імені громади голова висловив щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
-Нехай добрий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Поки ми пам"ятаємо-герої живуть.
